Лампада № 1

Світильник, що використовується у християнському богослужінні. Перші лампади християни використовували для освітлення темних печер, в яких вони, побоюючись переслідування, здійснювали богослужіння. Надалі лампади стали використовуватися як джерела світла в храмі (поряд зі свічками і головним світильником паникадилом) і в домашньому вбранні.

Прообразом для христианской лампады послужила распространённая в античном мире обычная масляная лампа, использовавшаяся не только в быту, но и в религиозных целях, что в конечном счёте и переняли христиане.

В широком смысле лампада («лампадка») — это наполненный маслом светильник, зажигаемый перед иконами или наверху больших стационарных подсвечников. Символическое значение лампады — вечный огонь веры в Христа, разгоняющий тьму зла и неверия.

У вузькому сенсі лампада — це великий переносний свічник (кандило), що виноситься дияконом або священиком під час малого і великого входів літургії, а також використовується при архієрейській службі. В православних богослужбових книжках слово «лампада» вживається саме в цьому значенні.